У Львові є Музей Ідей ,саме це місто було зародженням інциатив. Саме тут був ініциований фестиваль незалежного кіно КіноЛев,а також тут з'явлася перша майстерня гутного скла.
Музей Вдей був відкритий у 1992 році,його відкрив львівський художник Олесь Дзиндра. Музей розташований у центрі Львова у приміщенні монастиря бернардинів. Спочаткк там планували відкрити Музей скла,але через стан підвалів, були змещені аідмовитися.
На наш час у Музею відбуваються виставки,ппозодят концерти,перфоманси,театральнв інстрляції та інші мистецькі акції.
На території Музею Ідей діють постійні виставки виборів з гутного скла. Гутне скло-вид декоратиано-ужиткового мистецтва,ороблення мкла у гарячому стані. У процесі виготовлення кожен виріб виходить індивідуальним та не сзодим на інший.
Гутне скло не можна авдаласти и доробити потім. Якщо не виготовити виріб ,доки скло гаряче(протягом 40 хвилин) ,воно перетвориться на сміття.
Декоративно-мистецькі вироби з гутного скла високо цінуються у світі. На гуті Дзиндри виготовили сотні виробів для різних об’єктів: це підвісні стелі, плафони, склянки, інтер’єри для ресторанів, де домінує гутне скло, тощо. Раніше усю свою продукцію гута експортувала у 28 країн, серед яких США і Японія.
За 27 років існування Музей Ідей організував понад 800 мистецьких виставок та понад три десятки міських та державних мистецьких, екологічних та соціальних проектів. Серед них кінофестиваль «КіноЛев», пленер художників гутного скла «СклоКоко» та Дні Хорватії у Львові.
Музей Ідей співпрацює із закордонними культурними інституціями й був одним з співзасновників Ягеллонського ярмарку в Любліні.
— Його заснували три інституції: мерія Любліна, мерія Бреста з Білорусі й Музей Ідей, от. Так шо він прекрасно працює, ми вже там не берем участь, ми постійно почесні гості, але запускали цих уже 6 чи 7 років ми його разом
Масове виробництво на гуті Олесь Дзиндра вважає засобом для реалізації художніх задумів. Наприклад, з прибутку від діяльності гути та Трапезної Ідей підтримується діяльність музею та його творчі проекти:
— Я просто по нужді мушу робити те, шо допоможе мені реалізовувати якісь задуми художні. А чи це називається виробництво, я не дуже знаю. Я не можу сказати: успіх. Я не є бізнесмен, тому шо я трачу сьогодні те, що зароблю завтра, й так усе життя, правда, не позичаючи грошей. Я не можу зберегти, щось економити, бо тут підриває якась нова ідея, треба бігом: «Дайте, я завтра віддам!», і починаю ідею.
За словами художника, сьогодні вироби ручної роботи цінуються у світі все більше, адже у світі вироблено вже стільки однотипних речей, що люди, шукаючи справжню емоцію, звертають увагу саме на унікальні, рукотворні вироби:
— Існує там індустрія музична, але ж правда вам приємно, коли шось звучить тепле поруч, живий голос або жива гітара, правда? От так само й це. У цьому вся різниця. Є продукування, тиражування, а є такий м’який дотик, такий кусочок душі на вікні, на столі. Ці речі необхідні людям, і я думаю, шо все залежить від освіченості і від культури. Якщо вона є, то ясно є така затребуваність. Якщо її нема – для чого воно потрібно? Можна шклянку водки купити і випить, а можна і з горла. А якщо вже є культура пиття, то ви дивитесь на чарку, ви смакуєте. Дістаєте кайф
[zombify_post]
0 Comments